11 травня 2016 року в Донецькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України відбулася нарада з представниками територіальної громади міста Миколаївки щодо врегулювання відносин, що виникають у виробника теплової енергії СО «Слов’янська ТЕС» ПАТ «Донбасенерго», балансоутримувача міських теплових і водопровідних мереж, виконавця послуг з водопостачання та водовідведення, утримання будинків та прибудинкової території Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» і представниками міської громади, споживачами послуг
На нараді були обговорені питання правової оцінки дій надавачів житлово-комунальних послуг, щодо припинення (обмеження) надання послуг недобросовісним споживачам, які протягом тривалого часу не здійснюють оплату, відмовляються від укладання договорів на надання послуг, використання приладів обліку тощо.
Відділення звернуло увагу учасників наради на те, що підприємства житлово-комунальної сфери, не відчуваючи «конкурентного тиску», добре розуміючи що контрагенти не можуть отримати потрібні їм послуги від інших суб’єктів господарювання, мають можливість використовувати у відносинах із споживачами ринкову владу, що, як правило, призводить до ущемлення інтересів споживачів. Закон України «Про захист економічної конкуренції»(стаття 13) зобов’язує монополістів поводитися так, як вони вимушені були б поводитися за умов існування значної конкуренції, зокрема, не встановлювати несправедливі ціни та умови придбання товарів, уникати нав’язування непотрібних споживачам товарів чи послуг тощо.
При цьому, дії монополіста, спрямовані на захист своїх законних комерційних інтересів (які не виходять за рамки нормальної конкурентної поведінки), за своєю природою, не є антиконкурентними, а тому не вважаються зловживанням. Наприклад, не надання житлово – комунальними підприємствами послуг споживачам, які не сплачують за фактично отримані послуги, стягнення цими підприємствами спірної заборгованості у судовому порядку, не можуть визнаватись зловживанням монопольним становищем на ринку, оскільки такий спосіб захисту своїх інтересів є «нормальною» поведінкою, притаманною учасникам конкурентних відносин.
Проте, у разі, якщо монополіст вдається до використання ринкової влади, намагаючись у такий спосіб вирішити певний спір зі споживачем на свою користь (протиправно припиняє, або погрожує припинити, надання послуг, або в інший спосіб ущемлює законні інтереси споживача, який мотивовано заперечує проти вимог монополіста) то такі дії монопольного утворення можуть бути предметом уваги та приводом для відповідного реагування антимонопольних органів.
Слід зауважити, що відносини між енерго-, тепло-, газо-, водопостачальними підприємствами та споживачами у сферах здійснення відповідної ліцензованої діяльності врегульовано спеціальними нормами «галузевого» законодавства.Ці норми не є складовими законодавства про захист економічної конкуренції, а отже надання правової оцінки діям вказаних підприємств, з огляду на дотримання ними спеціальних «галузевих» норм, стандартів і правил не віднесено до повноважень органів Антимонопольного комітету України. Таку оцінку можуть здійснювати державні органи, наділені відповідною компетенцією, зокрема, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).